Моє село – колиска Батьківщини,
Моє село – гніздечко чарівне.
Це найсвятіше місце для родини,
Бо мама народила тут мене.
Моє Веселе, ти одне єдине
Кусочок раю в небі й на землі,
Моя любов до тебе з серця лине
І пахне хлібом мами на столі.
Моє село – це татова криниця,
З якої б’є цілюще джерельце,
Де я спішу водиченьки напиться,
Піднявши вверх холодне відерце.
Моє село – це трави у покосах,
Пшеничний лан та стиглі картоплі,
Це сад з плодами у ранкових росах,
Що гіллям хилиться до самої землі.
Моє село – це череди корівок,
Що випасаються на луках за садком
І повертаються під вечір до домівок,
Щоб напоїти нас цілющим молоком.
Моє село – це голубі озера,
Безцінний скарб Черкаської землі,
Для відпочинку тут чудова атмосфера
З уловом риби на святковому столі.
Моє село – це і ліси дрімучі,
Де нас чекають ягоди й гриби,
Це люди працьовиті і співучі,
Дівчата гарні й хлопці, мов дуби.
Моє село – частинка України
Із духом волі й серцем козака,
З чуттям єдиної великої родини
Та словом Лесі Українки та Франка.
Моє Веселе, я люблю тебе як маму,
Топчу тебе як батьківський поріг,
Ти центр світу від Пекіну і до Амстердаму,
Душі моєї й серця оберіг.